Музыка : ага )))  Настроение : ж..а    

Ж..а


...Жара, жара,
Жареное солнце больших городов.
Жара, жара,
Жареное солнце...



Открыть | Комментариев 27

Музыка : колискові  Настроение : зла    

За.бало!


Люди добрі, як же мене це за.бало! Який день в блогах смакують тему смерті одного з "творчєских"... Що за дурня?  Та щодня сотні таких само  п"яниць дуба ріжуть, і що? А тут-прям капєц! Аватари собі з його портретами ставлять... оплакують втрачений талант... Та який в біса талант??? Талант-це мати гроші, славу і не пити!  І що найсмішніше-через рік вже мало хто й згадає його ім"я...

Прикро,коли вмирають молоді люди  від невиліковних хвороб чи в результаті катастроф...
Страшно, коли вмирають діти...

А тут... як в анекдоті про Лєніна і Крупську:
Л - Наденька, у меня к тебе просьба! Когда я умру, пусть мой член отрежут и похоронят отдельно!
К - Что за странная просьба, Володя?
Л - Люди скажут: "Ленин умер, и х.. с ним!" - и будут, как всегда, в корне не правы!
 


Открыть | Комментариев 32

ВЕСНА


Фотографії мої. Зроблені минулими веснами.


Открыть | Комментариев 20

ВЕСНА



Открыть

Весна на календарі...


... і у душі моїй ВЕСНА!!!
 

Прийшло тепло і скресла крига.
І у душі моїй відлига...
І витіка з очей   слізьми 
Все горе,завдане людьми...
"Весна!Весна!",-радіє серце.
І ожили очей озерця...
Весна! Весна! І є надія,
Що всіх нас сонечко зігріє...


Открыть

Підводний човен в степах України...


Як багато чудес в Україні !  З одним таким чудом стикнулася на вихідні. Це гірськолижний комплекс Водяники в Черкаській області , в них навіть сайт є, тому опишу тільки наші враження . 

Припаркувати автомобіль у другій половині дня (в суботу) було де, хоча судячи з кількості автівок вздовж дороги, зранку кількість машин перевищувала кількість місць на парковці.

Ми мали своє спорядження, але друзі довго (близько години) провели в прокатному пункті. Персонал "мочив коні" типу : " А яка вам різниця? Беріть 42-ий розмір, бо 40-ого нема!". Година прокату-50 гривень... 

З погодою нам пощастило - було невітряно , -6 морозу. Траса мала пристойний стан. Але накататись ніхто не зміг: спуск швидкий, а на підйомники черга- хвилин по 20-30 треба було стояти...

 А ще мене дуже потішило кафе "Гроші на Вітер". Ціни в ньому десь на рівні буковельських, ато і вищі. Для прикладу: чай з пакетиків-10 грн, кава-15грн. Кава з вершками або молоком-вже аж 20грн. Порція вареників (200грам ) від 35 грн,  з м"яса найдешевші смажені курячі крильця-30 грн за 100 грам...  

Ось такий він - підводний човен в степах України... 


Открыть | Комментариев 27

FM-прогноз


Маю звичку вмикати улюблену радіостанцію з метою визначення настрою на день. Це щось на зразок тих папужок,що витягають "білетик щастя" (пам"ятаєте у Паустовського в  "Повесть о жизни"  є шарманщик,дівчинка і папуга ?) Звичайно,що ризик нарватися на погану пісню-передбачення існує,але на те і улюблена станція,щоб і пісні улюблені були...
А сьогодні день почався вдало: і за вікном картинка , і пісня в ефірі були одинакові. "Музыка под снегом " Андрія Макаревича...

И соната слышна. Едва-едва.
 


Открыть

Туман і "вконтактє"


Їхали ми з Івано-Франківська до Києва... Туман був страшенний-видимість метрів 50...  А дорога проходить через славне село Струсів (Теребовлянський район, Тернопільської області). В селі при дорозі старий цвинтар польський... Дуже гарний, якщо доречно так говорити про кладовище . Там постійно автотуристи зупиняються пофотографувати (ми- не вийняток). 
Так от... Туман... Загадковість і невизначенність довкола.... В доньки виникає ідея,що було б суперськи пофоткати цвинтар в тумані. Просить татка зупинитися і щоб він з нею пішов туди... На запитання:"А чого тобі страшно? Вони ж фотоапарат не заберуть?"  в мене виникла відповідь- версія,що якраз заберуть , зі словами :"Нам треба нову аву  "вконтактє" поставити! дай сфоткаємось!"
Цікаво, чи ті соціальні мережі на тому світі є?


Открыть | Комментариев 23

Нідерланди-це...


...по-перше,королівство, а не країна легалізованої маріхуани та проституції, як можна подумати (хоча й не без цього,але про це-потім )У 1980 році королевою стала Беатрікс,що править і донині (хоча їй вже 70 років! ) Вона має трьох синів,що має перервати жіночу лінію правлячої династії,яка почалася ще в 1890 році.Офіційна назва країни Netherlands,а самі жителі називать себе "нейдерлендс".Але існує ще й інша назва -Holland-і саме цю назву найчастіше використовують іноземці.
...по-друге,це одна з найменших держав Європи-площа 41528км2

...по-третє,це країна з високим рівнем економіки,одна з найбагатших країн в світі.
...по-четверте,це країна,побувати в якій я мріяла з дитинства і в якій побувала,маючи вже свою майже дорослу донечку(тобто до мрії я йшла щонайменше років 20...)


Открыть | Комментариев 14

З наступаючим Новим роком!


Коли проб'є дванадцята година,
і старий рік зустрінеться з Новим,
Хай пощастить і Вам, і всій родині,
я зичу, щоби посміхнулись Ви!
Хай казку принесе на крилах вечір,
і казка щоб затрималась на вік,
І під ялинку щоб чарівні речі  
приніс Вам щедрий дядько Новий Рік!

 


Открыть | Комментариев 31

Музыка : колискові  Настроение : спокій    

"Сонце в бокалі"


В кожного свої асоціації на "сонце в бокалі". Для когось це вино, а для моєї сім"ї це пригода, що сталася з нами в неділю... 
Надивившись на одному з ресурсів фотографій, де в головній ролі був бокал з перевернутим в ньому світі, захотілось і мені чогось такого. Для експерименту в мене  бокал був, не вистачало тільки натури. На носі були вихідні і я перебирала можливі краєвиди, що стали б чудовим фоном для проведення "фотосесії"... Вибір впав на Київське море...
Погода була чудова... Дітки гарно проводили час: старшенька фотографувала хвилі, мушлі, малюнки на піску, а меньшенький робив "бах"-кидав мушлі у воду (камінців там не було, як виявилось пізніше-на жаль)...
Я чекала на захід сонця над морем... Чоловіку набридло милуватися пейзажем (якись він зовсім неромантичний  ) і він почав нас підганяти... Тому коли сонце таки надумалось сідати, в наших рядах "юних фотографів-експериментаторів" була деяка смута, що завадило зосередитись на творчості і техніці . Ще й батарейки в фотоапараті на холоді  почали "сідати"... Результати можна переглянути в фотоальбомі  http://hiblogger.net/photos/album/6478/

А далі почалась найвеселіша частина нашої прогулянки. Наш автомобіль закопався передніми колесами у пісок і сів на "пузо"...  Добре, що наш татусь передбачливий і возить з собою "набір ман"яка" (сокиру, лопату, буксировочний трос). Хоча самотужки вибратись було нереально, зате нарубати гілок  та вибрати пісок було чим...  На допомогу нам прийшли двоє молодих людей (парубок з дівчиною, дякую вам за допомогу!). Та машина вперто залишалась у  піску...Чоловік пішов на трасу просити про допомогу , але ніхто і не думав зупинятися... Коли я з малим на руках приєдналась до чоловіка, то зупинилась одна машина, але не така,що могла б нас витягнути. Чоловік пояснив водієві автівки,що зупинилася, причину нашого голосування і подякував за те, що не проїхав мимо...
Темніло вже добряче, тож треба було щось вирішувати... Автоевакуатор відпадав з причин фінансових, але як крайній варіант розглядався. Почали дзвонити друзям та кумам  з автомобілями. Дякувати Богу, не всі встигли пива попити  

    Ми з донькою розвели багаття. Воно виконувало декілька функцій: по-перше, ми мали чим займатись,підтримуючи горіння ; по-друге, забавляло  малого; по-третє, позначало місце нашого знаходження , щоб з дороги було видно. Через деякий час наші друзі прибули на місце халепи і ще через якигось пів години ми вже їхали додому...   

Ось таке воно, "сонце в бокалі"....


Открыть | Комментариев 20

Кулінарія і я


Все почалося з фрази : "Нехай сестра вчиться, а я буду їсти варити".... Мені було 7 років... 
Потім 10 років не було нічого, що могло б підтвердити мої дитячі наміри...
І ось прийшов 1990 рік, я закінчила школу без чіткого розуміння ким бути... Вибір впав на Львівський лісотехнічний, але навчальний рік цей вуз почав без мене. Я ж стала ученицею ПТУ за спеціальністю "кухар"-як сказала мама "аби байдики не бити, а напрацюватись ще встигнеш".
Так я почала вивчати кулінарію. Книжка гласила:"Кулінарія-це мистецто приготування їжі". Я з цим не можу погодитись. На мій погляд, структура кулінарії наступна: 25% мистецтва, 25% досвіду, 50% знання. Звичайно,що деякі базові знання є у кожної газдині: вони з"являються з досвіду, з книжок-газет-ТВ-інтернету... Але грунтовне вивчення предмету - то є "удєл" спеціалістів. 
Найцікавіше і найцінніше,що я винесла з навчання в ПТУ, то практика. Ми вчилися усьому: від розвалки напівтуші великої рогатої худоби до оздоблення кондитерських виробів. 
У 1991 році, в квітні місяці, мене направили на проходження переддипломної практики в Київ на підприємство "Хімволокно" (монстр тогочасної промисловості). Тут я зрозуміла,що таке робота. В мучному цеху, куди мені пощастило з подружкою потрапити, були норми денного виробітку продукції: 300 пиріжків з простого дріждьового тіста, 200 сирників, 1000 вареників.
Графік виконання робіт був наступний:
9.00-11.00  формування і смаження у великій кількості жиру 300 пиріжків (тісто і начинку готували тітоньки, що починали робочий день о 7.00)

11.00-13.00   формування сирників (масу готували все ті ж тітоньки і тістомісильні машини) (тут нам щастило-смажили їх інші кухарі)

13.00-13.45 обідня пора

13.45-17.00 ліпка вареників в кількості 1000 штук
Найгірше було ліпити вареники з журавлиною(клюквою), яка була посипана цукром і пускала сік. Тоді в хід йшли всі способи заліплювання вареників ( гидливим людям краще не знати , які саме ).

Далі було три місяці роботи в піонерському таборі. На цей раз мені пощастило ще більше і я потрапила (одна з практикантів) у м"ясний цех. Помічником був хлопець 15-ти років з сусідніх Бортничів. Ми забезпечували м"ясними (іноді рибними) стравами 360 чоловік. За день ми переробляли до 100 кг м"яса...В іншій зміні працювало в м"ясному цеху три хлопці з київського училища (один з них зараз є в мене в друзях на однокласниках). От через них ( і таких, як вони) я не люблю харчуватись у кафе-ресторанах... Те, що вони робили, знову ж таки, не для гидливих... Подібний епізод через багато років я побачу в "Бійцівському клубі" з Бредом Пітом (про черепаховий суп) і це мене ще раз переконає,що нічого в світі неново.

Потім був вступ до Київського торгово-економічного інституту на факультет "Технологія громадського харчування". П"ять років мене навчали різним наукам,що мають відношення до кулінарії.  Наразі згадаю про предмет  "Наукова організація праці". Найціннішою частиною цього вчення були таблиці з даними про затрати часу на виконання тих чи інших операцій і формули по застосуванню цих даних. Так от, затрати на холодну обробку продуктів залежать від кількості продуктів,а на гарячу кількість немає такого важливого значення. Простими словами: кілограм картоплі миється,очищається і нарізається в 10 раз довше, ніж 100 грам, але теплова обробка складає один і той же час.. Різні страви і процеси мають різний коефіцієнт трудоємності. Наприклад : з перших страв найбільш трудоємким є український борщ з галушками , а найменш трудоємким є суп з макаронними виробами без картоплі. 

Всі отриманні знання, практичні навики і творчий підхід знадобились мені аж  у 2000 році, коли мені запропонували роботу в ДП "**". Спочатку були організаційні моменти: розробка меню, нормативно-технічної документації, закупівля обладнання, інвентаря, посуду. А потім - щоденна робота кухарем. З 9.00 до 13.00 я готувала обід на 40-50 чоловік з правом вільного вибору (не комплексні обіди, чи,  як їх зараз називають, "бізнес-ланчів"). 90% споживачів я знала особисто-це були співробітники компанії, які щодня обідали в кафе, тож мала уяву про їх споживацькі уподобання. 10% були випадкові відвідувачі з числа клієнтів та гостей фірми. 8 років - це понад 2000 робочих днів. І ці дні були різні. Як і моє відношення до того,чим я займалась. Мені лестило,що всім подобається, як я працюю, що за стільки часу їм не перестало подобатись те, що і як я готую... Наше керівництво доручало мені годувати найвищих керівників з Японії, несоромлячись за якість, своїх високопоставлених гостей, свою родину... Серед моїх "їдоків" були політики, спортсмени, зірки телебачення, шоу бізнесу... Якось до нас завадився їздити Юрій Квєлєнков на обіди (тоді ще продюсер і чоловік Каті Бужинської). Найсмішніше було, коли він почав привозити з собою ...свою маму, щоб і вона "так вкусно пообєдала". Неодноразово мені пропонували перейти працювати в сімейні кухарі.  Але мене влаштовувала моя свобода і колектив. 

P.S.   Намагаючись писати "покорочє", могла втратити щось важливе, тому вибачте за неясність

"К чему весь этот цирк?"

Нема нічого неможливого!

Готувати можна і швидко, і смачно, і якісно! Перевірено на власному досвіді! А досвід приходить, головне відкрити йому двері.


Открыть

Музыка : радіо джем  Настроение : мудрагельний    

Вірність... лебедина чи леблядина?...


 Цікаво...просто цікаво стало...чому вірність саме "лебедина"? невже нема інших моногамних тварючок? та і хто знає,що лебеді роблять у теплих краях? можливо,так само ведуть себе,як і люди на курортах...

Прихильність на все життя (моногамія) в природі є явищем значно рідшим, ніж полігамія. Багаторічну симпатію один до одного зберігають вовки, койоти, лисиці. Вовчиця, визначивши обранця (іноді саме вона допомагає позбутися суперника), більше нікого до себе не підпустить. Нащадки вовків, собаки, у цьому є цілковитою протилежністю своїм диким родичам. Зберігають вірність один одному пари гусей, лебедів, бобрів і, як не дивно, деяких риб. 

Чому  ж саме лебедина?


Открыть | Комментариев 1666

світ жорстокий....


 Вчора стикнулася з тим,про що раніше тільки чула...і це мене дуже вразило...і дратує безпорадність і неможливість щось змінити...

а справа була так: я пішла гуляти з малим на вулицю і мені треба було дещо купити.Тому пішла не до лісу,як зазвичай,а в напрямку магазину... Неподалік "добрий дядя" Омельченко колись побудував бювет-тепер це місце збору "золотої молодьожі"-тієї,що зранку до вечора п"є (тому і "золота",що не працює,а гроші бухати має...) Там сиділо троє. Я несильно їх розглядала,але потім у магазині я помітила двох з них. Це була закохана парочка,яка пересувалась,підтримуючи ніжно один одного ,щоб не впасти...Але найжахливіше те,що жінка добряче вже вагітна-місяць сьомий, мабуть... В мене мало коршик з рук не випав...я не могла дихнути... Поки я складала в коляску пакунок,вони виплили з магазину. В нього в руці пляшка "Пшеничної" і кульочок з сушеною рибою(такою на вагу) ,а в неї-морозиво-ріжок...Тут вона почала волати :"Дай мнє мою жевачку!" Він розгорнув пластинку, запхав їй у писок і ...запечатав то все пристрасним цілунком...мене почало нудити...Але вибору не було,тому за ними пішла додому...Вони йшли,мов голубки...їли одне морозиво на двох...зупинялись полобизатися... Романтично так... Якби не ТЕ,що вони п"яні, а вона-вагітна... 
Перед очима в мене прокручувався кліп Сосо Павліашвілі "Ангел"
http://www.youtube.com/watch?v=L-tS3B1-Qc4

Чому нема управи на таких горе-жінок? Чому їх примусово не запихати в якісь медичні заклади закритого типу і там тримати до народження дитини? Народили б хоча більш-менш здорову дитину-і йди куди хочеш!  Чому можна знущатися над дітьми в утробі, а потім і над немовлятами??? Що вона дасть тій дитині? Господи,спаси і сохрани нас грішних! Куди котиться світ?

Открыть | Комментариев 30

Сни як прояв підсвідомого....


Сни...кольорові,насичені звуками,запахами та емоціями... Наче живеш в іншому паралельному світі (чи перпендикулярному-і саме точкою перетину цих світів є сон?хоча що таке світ-пряма, площина чи об"ємна фігура?чи взагалі немає форми? маю теорію,що життя людини,почавшись в точці А і закінчуючись в точці В, є відрізком прямої,і всі зустрічі відбуваються тому,що ті відрізки перетинаються, при цьому тривалість стосунків залежить від кута перетину...навіть писала щось на зразок худ.твору з назвою "Геометрія життя"-донька математички,блін :) )
От і сьогодні прокинулась від сну,наче прийшла додому звідкись-повне відчуття реальності подій...Тепер таке "послєвкусіє" дивне...

Колись такі сни надихали мене на поезію, а зараз ...на пошуки інформації про сни та їх природу. Знайшла "трактат" <Методичні розробки з медичної психології>-прочитаю колись більш детально.А поки просто буду переживати все те,що наснилося... 

Чому почався цей період дивних снів? Чому вони приходять? Після них довго повертатися до себе, у сьогоднішнє життя...
Але то справи нічні,а є ще "по білому" :) (як у В.В.С. :"Растопи ты мне баньку по белому - растопи ты ее, растопи..." )
Треба поставити собі якісь задачі,бо так безглуздо тратити дні...А ще дитину вчу цінувати час...

Открыть | Комментариев 19

І чого так...


 До певного часу не знала про існування такого чудака,як "Гришковец", а коли дізналась,що є такий,то дуже сильно розізлилася на нього... Спочатку я чула його пісні-вони були дивні і чимось мене торкали...А потім я прочитала його роздуми про неіснування української літератури і мови взагалі...Це мене "повєргло" в шок... А от знову почула його нову пісню "Московскоє нєбо"-і знову зачепило... А приспів у ній-взагалі бомбовий як на мене! мій улюблений Сєргєй Мазаєв  і "Пєрвий снєг"...

А от слова тієї білої пісні:
"Мне вчера позвонили друзья из прошлого. Из прошлой географии и времени. Я смог изобразить радость — соврал.. что сам хотел, но где-то потерял номер. "Ты в Москве?" спросили меня. "Ну а где же ещё? Где же ещё.." — смог я ответить. Мне сказали, что кто-то совсем пропал, кто-то наконец женился, а кто-то умер.. Я нашёл какие-то слова. Я спешил говорить.. Я был занят. А сегодня я поднял лицо в московское небо. Чтобы высушить глаза. Или чтобы дождаться дождя.

Этот город всегда в новостях. В этом городе, кажется, происходит всё самое важное. Почему так кажется?.. Почему? В нём растворилось и исчезло так много людей.. и от них уже нет никаких новостей. Или я растворился. И где мои новости? Мне так часто хочется окликнуть людей, которых, мне кажется, я знаю. Мне чудится, что каждый громкий возглас или крик клаксона обращён ко мне. Кого я ищу здесь? Какие мои надежды я отпустил в московское небо?

Этот город убеждает: кто приехал — тот прав. Кто остался — тот прав тем более. А я уже запутал следы. Меня уже не отличить от тех, кто родился именно здесь. Где меня ждут? Где мне рады? Где обнимут меня крепче и искренней? И почему мне так важно, радо ли мне московское небо? И обнимет ли меня небо, в котором я не был".
А ще той чувак пише книжки,але я не купую,бо його для мене не існує,як для нього української мови...хоча рука так і тянеться за книжкою,хоч в магазин не заходь :(
А ось і те,через що я його не люблю( а він ,бідний,навіть про це не здогадується,хоча хто зна...;) )
Евгений Гришковец приехал в Киев, чтобы представить свою новую книгу «Асфальт». Кстати, в украинской столице она была презентована на день раньше, чем в Москве. 
Отвечая на вопросы о творчестве, Гришковец неожиданно затронул тему языка. 
«Вряд ли у украинского литературного языка есть перспектива», – сказал он, пояснив, что на постсоветском пространстве авторы всегда будут писать на русском, потому что это гарантирует большую аудиторию, чем у произведений на национальных языках бывших советских республик, передает агенство «Новый Регион». 
«Вы нас оскорбляете!» – внезапно прервала Гришковца журналистка одного из киевских телеканалов. 
«Я не оскорбляю, а просто говорю о перспективе развития языка», – пояснил он ей суть своих рассуждений. 
«Ну а вы хотя бы кого-то из украинских авторов читали?» – на помощь журналистке пришел ее коллега. 
«Не знаю никого. Не могу прочесть. Не понимаю. Но сразу предупреждаю, что я – не шовинист, просто констатирую перспективу украинского языка», – еще раз попытался объяснить Гришковец.
Підтримати того москаля-українофоба і купити його "творєніє"?! Треба подумати... 

Открыть | Комментариев 49

Музыка : колискові,бо дитя спить  Настроение : такий собі    

Щастя є,бо завтра не приходить ніколи!


 Колись давно прочитала цікаву думку щодо походження слова "счастье". Вона зводилась до того,що похідним є слово "сейчас",чи радше його розмовна форма "счас".Тобто щастя-це те,що є саме зараз,саме в цю мить, бо воно неповторне...Я цим знанням зловживаю,бо все,що мені лінь робити,переношу на завтра,щоб не псувати свого [счас]тя... А те завтра ніколи не приходить-проснулась,а вже сьогодні...
Обманути себе найлегше...
P.S.В підтвердження можливості такого тлумачення слова знайшла в мережі "Внутренняя форма слова счастье является стертой, а этимологические источники не дают единственно верного варианта его происхождения." (це з "Структурно-семантическая организация ключевого слова счастье (опыт лексикографического описания)"Н. А. Сегал)



Открыть | Комментариев 46

Музыка : Їду я в Південний Парк...  Настроение : нормальний    

Амстердам-амстердам....



Колись давно,в ту ж епоху "розвинутого соціалізьму",по чорно-білому телевізору випадково побачила програму про Амстердам...Чесно кажучи,я слабо уявляла,де то є,але враження були приголомшливі...Хоча,зрозуміло,там нічого "такого" не показували, а музеї Ван Гога та Національний, Королівський палац...Та хіба могла проста "совєцька" дитина думати,що колись все це вона зможе побачити? Все не змогла,бо мало часу було,але дещо побачила...
Перший кадр у  Амстердамі:

А це-Rijksmuseum

Rijksmuseum - найбільший музей в Нідерландах, що має неперевершену колекцію голандського мистецтва.
Без прогулянки на катері по каналах Амстердаму не обійшлось. Кажуть,що з цього місця,що на фото, видно одразу шість мостів.

А це от дуже цікавий "експонат"-ностальгія  Москалі

А це баржі-будинки,в яких люди постійно проживають

Якщо придивитися до наступного фото,то можна помітити,що будинки мають нахил вперед,а зверху-місце кріплення лебідки(чи як там то зветься-яким важкі предмети підіймають?),тому що дуже вузькі сходи не дають змогу заносити великогабаритні предмети.

Ну й відомі всім велосипеди і велосипедисти 

А ось і Королівський палац.В цій будівлі,що побудована в XVII віці на площі Dam, спочатку був муніципалітет Амстердама. Королівським палацом став по наказу Луї Наполеона в 1808 році.  Ратуша в стилі класицизму,побудована голандським архітектором Якобом ван Кампеном. В XIX віці вона вважалась найбільшою ратушою в Європі. 

Ну і на останок-цікавий музей (чогось більш цікавого нема,бо в кварталі червоних ліхтарів фотографувати заборонено)

І ще бажаю ,щоб кожен міг сказати

 


Открыть | Комментариев 35

Спогади за гроші не купиш...


 У кожного є свої спогади...
Кожен проживає своє життя так,як в нього виходить...
Когось приваблюють матеріальні цінності...
А я колекціоную спогади...Це те,що буде зі мною завжди; те,що не втратить своєї вартості  для мене...
Майбутнє прийде,а може і ні...
Сьогодні скінчиться...
І тільки вчора буде завжди...
Буде таким,яким зробиш його сьогодні...чим наповниш,того і нап"єшся...

 ”Если кто кому хорошего не сделалтот худо поступил”. М.Горький


Открыть | Комментариев 26

Початок-важка справа


 Якось ніколи не задумувалася про таке, і от...піддалася на провокацію ...зареєструвалась...тепер треба щось написати,бо пустота мене гнітить і лякає...
Епіграфом до моїх записів буде епіграф до повісті "Земля" Ольги Кобилянської,що взятий з твору норвежця Йонаса Лі: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». ...


Открыть | Комментариев 2453



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


улюблений сайт

Интересы
автомобілі, автоподорожі, в"язання, виховання дітей, вишивка, гори, дім-сад-город, квіти, Книги, кулінарія, музика, народна творчість, подорожі, спорт, туризм

Антиинтересы
книги Донцової та їй подібних, серіали, сучасне російське кіно

Календарь
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Метки
ОБОЗ.ua